| Головна » Файли » З ДОСВІДУ РОБОТИ » Виховні заходи / Конкурси |
| 28.01.2019, 08:59 | |
Михайло Остроградський – учений і педагог Виховна година Підготувала і провела вчитель математики Лябах Н. В. МЕТА: познайомити учнів з життєвим і творчим шляхом відомого математика М.В. Остроградського; на прикладі життя і наукової діяльності вченого виховувати кращі людські якості: наполегливість, старанність, відповідальність, патріотичні почування; розвивати творчі здібності учнів, кмітливість, допитливість ОБЛАДНАННЯ: мультимедійна презентація «Михайло Васильович Остроградський»; книги М. В. Остроградського, повість Т. Г. Шевченка «Художник»; портрет М. В. Остроградського ХІД Вчитель Багато видатних письменників, художників, діячів науки та культури народила земля Полтавська у ХІХ ст. Але, мабуть, найпочесніше місце серед них належить видатному українському математику – Михайлу Васильовичу Остроградському, який завдяки гостроті та сміливості свого розуму, глибині аналітичних здібностей та широкій математичній освіті зумів оволодіти вищими ступенями сучасного йому природознавства і, зокрема, математики та механіки. Завдяки цьому він у своїх наукових працях одержав результати першорядного значення і зайняв почесне місце серед найвидатніших математиків свого часу. (Сл.1,2) 12 вересня 2011 увесь світ відзначив 210 річницю з дня народження Михайла Васильовича Остроградського. І саме сьогодні про цю славетну людину ми поведемо з вами розмову так, як говорять в сім’ї про найдорожчу людину, брата, земляка, родича. Бо народила його українська жінка, бо виріс він на землі полтавській, бо глибоко пустило коріння в цю славетну землю його прадавнє родинне дерево. СТОРІНКА ПЕРША «ДИТИНСТВО» Учень 1
Де ріки і ставки прозорі, Де зими багаті снігом, Де плеса гойдають зорі, Де пахнуть дороги хлібом, Там славній край український, Біленька там кожна хатка.
Та є земля полтавська - Земля, на таланти багата. В краю кобеляцькім ріднім Маленьке село є Пашенне, Михайло там зріс Остроградський – Майбутній великий вчений.
Талантами багата Україна. Хай навіть – відбиваючись від орд Долаючи неволю і руїни, Все ж геніїв народжує народ.
Один із них – Михайло Остроградський Великий тілом, духом і умом Найперший вчений у Краю Козацькім, Властитель теорем і аксіом.
Учень 2
Батько – Василь Іванович – був поміщиком середнього достатку (мав 270 душ кріпосних), дослужився до чину колезького асесора і в 1809 р. пішов у відставку. Мати – Ірина Андріївна Устимович, із родини чиновника, була лагідною та дбайливою господинею. Михайло був четвертою дитиною, мав старшого брата Йосипа та сестер Олену й Марію. У 1809 р. народився брат Андрій. У досить патріархальній сім’ї Остроградських зберігалися звичаї батьків і розмови велись українською мовою. Михайло юність свою проводив у спілкуванні з сільськими ровесниками, жваво сприймаючи ті ж казки та повір’я, що і вони, і надалі на все життя зберіг у собі приязнь та любов до своєї домівки, до рідного краю. Інсценізація Мати. Боюся я за нього, дуже боюся. Може, хто наврочив? Чуєш, батьку? Батько. Пусте (махає рукою). Не турбуйся даремно. Дитячі забави… Незнайомець. (стукає) Гей! Чи є хто в цьому домі? Вийдіть. Батько. Чого лементуєш? Чи війна почалася? Незнайомець. Не війна, добродію. Ваш син розбився. Батько. Як? Мати. Де? Незнайомець. У Хорішках, з вітряка… Я цього дня і не збирався до млина. Але запримітив, що крила вітряка крутяться, запряг волів, звалив на воза два мішки жита й потягся на гору. Вже неподалік від вітряка побачив під самісінькими крилами хлопчину. За якусь мить крило підхопило малого, підняло над землею і кинуло на стерню. Коли я підбіг до хлопчини, той лежав без жодного поруху, обличчя в крові, а в руках довга вірьовка. Батько й мати. Ой, горе ж, горенько! Батько. Сину, синку, може розкажеш, що тебе понесло на вітряка? Мати. Краще б ти з коня впав, а не з того дурбиголови! Син. З коня я не впав би… Мати. Дякую тобі, Боже, дякую, живий. Батько. То чого ж на вітряка поліз? Син. Хотів заміряти крило. Мати. І для чого воно тобі? На хуторі все обнишпорив, тепер до Хорішок добрався. Син. Не знаю. Просто мені кортіло виміряти ті крила, які так легко крутять велетенські жорна. Мати (до батька) Як собі знаєш, я до Михайлика покличу знахарку. Лихий у ньому живе. Хворий він… Батько. Яка там в біса хворість. Йому вчиться пора. Мати. Хочеш і цього випровадити з дому? Батько. І цього. Йосип учиться, і цьому пора. Хлопчику ішов уже 9 рік і треба було готуватися до служби, військової чи цивільної, а першим кроком у цьому напрямку був початок навчання. З цією метою у 1809 р. батько відвіз сина до Полтави. СТОРІНКА ДРУГА «НАВЧАННЯ В ПОЛТАВІ Й ХАРКОВІ»
Учень 3
Виховною роботою тут займались помічники директора, названі наглядачами. Серед них у роки навчання Миколи Остроградського був відомий український письменник І.П. Котляревський, майор у відставці. Він щиро піклувався покращенням побуту своїх вихованців та влаштовував для них додаткові заняття з військової справи, креслення, танців. Тут Мишко жив та навчався один рік.
Учень 4 Для підготовки до вступу в університет батько влаштував Михайла на квартиру до викладача військової справи М.К.Робуша.(Сл. 5,6) Останній був також власником приватного чоловічого пансіонату з правами гімназії. Спочатку Михайло навчався у М.К. Робуша. Про перші успіхи вихованця Робуш писав батьку в жовтні 1816 р.: “Під час канікул я займався з Михайлом Васильовичем французькою мовою, математикою та фортифікацією. З першого вересня влаштував вільним слухачем в університет. Михайло Васильович старанно відвідує словесні та математичні науки, вдома ж повторює і поводить себе скромно і шляхетно”. СТОРІНКА ТРЕТЯ «НАВЧАННЯ У ФРАНЦІЇ»
Учень 5
Нью-Йоркський академік і туринський, Паризький, римський – між усіх широт Відомий математик український, Славетний український патріот. Ген-ген аж де від батьківської хати Полтавець за морями побував, Чужому научався плідно і багато, Та мови земляків не забував.
Учень 6
СТОРІНКА ЧЕТВЕРТА «НАУКОВА ТА ВИКЛАДАЦЬКА РОБОТА В ПЕТЕРБУРЗІ»
Учень 7
Чудовий дав інтегрування метод На всі часи, для всіх земель і рас явився, наче ясно сяюча комета Що за віки являється лиш раз.
СТОРІНКА П’ЯТА «М. В. ОСТРОГРАДСЬКИЙ І О. С. ПУШКІН» Учень 8
Покамест, друг бесценный,
Камином освещенный,
Сижу я под окном С бумагой и пером,
Не слава предо мною, Но дружбою одною
Я ныне вдохновлен, Мой друг, я счастлив ею. А.С.Пушкин
В Петербурзі було модним і престижним відвідувати різні іменні салони та будинки. Остроградський найчастіше бував у домі княгині Голіциної, яка належала до знатного роду Ізмайлових. Всупереч усталеним канонам, княгиня серйозно вивчала літературу, філософію, історію і навіть фізику та математику. В її салоні часто бували відомі літератори: Пушкін, Жуковський, Вяземський, Батюшков, Одоєвський, а також видатні петербурзькі вчені. Остроградського Євдокія Іванівна особливо поважала, вважаючи його одним з найвидатніших математиків того часу. Саме тут, у салоні княгині Голіциної, відбулася цікава зустріч двох талановитих, шанованих людей: М. В. Остроградського і О. С. Пушкіна.
Учень 9
Якось цілий вечір Остроградський спостерігав за поетом, про якого чув і твори якого читав. Впадала у вічі швидка зміна настрою поета: то він райдужно безтурботний, то замикався у собі. Пушкін також примітив Остроградського. Між ними легко зав’язалася невимушена розмова. Говорили про гоголівські «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», про пушкінські «Повісті Бєлкіна». Обидва були приємно вражені тим, що мають багато спільних інтересів. Остроградський, наприклад, добре знався на літературі, а Пушкін, у свою чергу, був не байдужим до математики. Із багатьох зустрічей з Пушкіним Остроградському найбільше запам’ятався прийом у домі колишнього президента Академії наук графа Румянцева, де Олександр Сергійович висловив цікаву, мало відому гіпотезу про походження так званих арабських цифр. Цікаво було б і нам, сьогоднішнім школярам, перенестися, хоча б подумки, на той світський прийом і послухати, про що ж розмовляли геній поезії та геній суворої музи незаперечних істин.
Інсценізація
Пушкін. Доброго дня, Михайле Васильовичу! Прийміть мої найщиріші вітання! Остроградський. Радий вас бачити! А ми з Жуковським щойно говорили про Вас, про Ваші твори. Пушкін. Гляди , і мене – в математики? А я, в свою чергу, запрошую Вас до співробітництва. Так, так. У планах видання часопису « Современник» - відкриття розділу фізико – математичних наук, який вестиме дипломат Петро Борисович Козловський. Так що прошу, Михайле Васильовичу, допомогти з підбором матеріалів. Що там новенького у Вас, які відкриття? Остроградський. Відкриття? Відкривають понад 2000 років. І сьогодні, дорогий Олександре Сергійовичу, це нелегко. А в математиці руда залягає глибше, ніж у будь – якій іншій науці. Тому сьогодні відкриття за фізиками і хіміками. Ми, математики здається, все зробили для цього. Учень 9 Дійсно, цікавий, незабутній епізод з життя М.В. Остроградського. Ось так поєдналися « вода и камень, лед и пламень», раціоналізм і почуття, лірика і математика. І таких зустрічей у житті видатного вченого було чимало.
СТОРІНКА ШОСТА «ДРУЖБА З ТАРАСОМ ШЕВЧЕНКОМ»
Учень 10
Як брата, обіймав він Кобзаря Тараса, З ним – українства молодий порив; Науку вивів на найвищу трасу. Потрібне, вічне і святе творив.
Остроградський любив і добре знав літературу й мистецтво. Улюбленим письменником ученого був Тарас Шевченко. Цих двох геніїв українського народу єднала багаторічна щира дружба. Вони познайомилися 1840 р., коли вперше вийшов у світ «Кобзар». І подружилися на все життя – всесвітньо відомий математик і великий український поет. Їх об’єднала любов до свого народу, до рідної землі. Молодому поету Шевченку глибоко запали в душу захопленні відгуки про його вірші поважного вченого Остроградського. Михайло Васильович знав напам’ять майже всі твори кобзаря. Т.Г.Шевченко згадує про видатного вченого у своїй повісті «Художник». «Я лично хорошо знал гениального математика Остроградского, с которым случалось обедать вместе. Он, кроме воды, ничего не пил за столом». А в журналі 1857 року, після повернення з десятирічної каторги, Шевченко присвятив Остроградському такі рядки: «От Н. Д. Старова поехали мы с Семеном к М. В. Остроградскому. Великий математик принял нас с распростертыми обьятиями, как земляка и как надолго отлучившегося куда - то своего семьянина». Семен Степанович Гулак-Артемовський – видатний оперний співак, автор безсмертного « Запорожця за Дунаєм», був щирим приятелем геніїв поезії і математики. Поет давно оббивав пороги різних установ, клопочучись про дозвіл виїхати на Україну. І ось нарешті цей довгоочікуваний дозвіл одержано!
Інсценізація
Шевченко. Добридень, Михайле Васильовичу! Остроградський. Радий вас бачити, Тарасе Григоровичу! Шевченко. А ви знаєте, Михайле Васильовичу, яка в мене радість! Їду! Остроградський. Є дозвіл? Шевченко. Сьогодні нарешті! Аж на 5 місяців. Як завтра не виїду, то піду пішки. Нехай десь умру, але по дорозі на Україну. Остроградський.Ну що ви! Поїдете. Грішми допоможу.
Учень 10
Також Остроградський надав допомогу у виданні «Кобзаря» та книги «Південно-руський буквар», в якій сторінку було відведено математиці. Смерть Т.Г.Шевченка 10 березня 1861 року стала для М.Остроградського особистою втратою.
Звучить мелодія «Реве та стогне Дніпр широкий» .
СТОРІНКА СЬОМА «ПЕДАГОГІЧНА ТА НАУКОВА СПАДЩИНА М. В. ОСТРОГРАДСЬКОГО»
Учень 11
Його творіння в світі добре знані: Десятки теорем і формул, і думки. Давно немає генія між нами… Та в пам’яті він житиме віки!
Учень 12 В середині 1840 р. Остроградський був запрошений до викладання в Головному інженерному училищі, а в серпні 1841 р. він був призначений викладачем Головного артилерійського училища. (Сл. 15) З появою Остроградського в цих закладах, які згодом були перетворені в академії, математика із другорядного предмета стала провідною, а математична освіта вихованців значно зросла. Лекції, читані ним, відзначалися повнотою, строгим та точним викладом. Завдяки його увазі та майстерності, у Петербурзі була створена потужна математична школа, вихованці якої згодом стали викладачами математики та сприяли плідному розповсюдженню математичних знань. М.В. Остроградський був залучений як голова комітету по вивченню та покращанню навчальних планів і програм та по складанню посібників з усіх розділів математики та механіки для військово-навчальних закладів. СТОРІНКА ВОСЬМА «ОСТАННІ ДНІ ЖИТТЯ» Учень 13
Влітку 1861 року, як завжди, Остроградський поїхав на Полтавщину, де багато купався і не хотів помічати, що на спині визрів небезпечний нарив. 11 листопада Остроградський приїхав до Полтави на лікування, зупинився він на Колонійській вулиці в будинку В.Н. Старицької. Почав було видужувати, але 7 грудня справи погіршились, нарив перетворився на рану.
Прибувши востаннє в Пашенну, він сказав : «Як умру у себе, так поховайте мене так, щоб мені було видно і Пашенну, і Довгу, і Глибоке».
У грудні 1861 року академік зліг. Тільки чудо могло його врятувати. Але чуда не сталося. 19 грудня Остроградський втратив свідомість. Та незабаром ніби прокинувся, розплющив очі, обвів поглядом присутніх:
Михайло Васильович замовк. Нитку тиші обірвали 12 ударів годинника. Був полудень 20 грудня 1861 року. Його назавжди прийняла Полтавська земля. Труну його поклали на сани і відвезли в село Пашенне до склепу дворян Остроградських… (Сл. 16,17,18,19)
СТОРІНКА ДЕВ’ЯТА «ПАМ’ЯТЬ»
Учень 14
На небосхилі вітчизняної науки ім'я М.В.Остроградського спалахнуло яскравою зіркою і залишається незгасним у пам’яті людській. Тож замислимось над сенсом людського буття, над тим, чи гідні ми – нащадки Остроградського – цього високого звання – Людина.
В Україні ім’я Остроградського живе в назвах вулиць і проспектів, міст і селищ. На Батьківщині вченого в Козельщинському і сусідньому Кобеляцькому районах створено музей М.В. Остроградського, тут пам’ятають і шанують славетного земляка. В 1998 р. ім’я М.В. Остроградського було присвоєно Полтавському обласному інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. У центрі міста Полтави біля одного з корпусів педагогічного університету, що на вулиці Михайла Остроградського, йому поставлено пам’ятник (скульптор Наталія Дерегус). (Сл. 20) Кременчуцький державний університет носить ім’я Михайла Остроградського. (Сл. 21) Пам’ятну меморіальну дошку встановлено на академічному будинку в Санкт-Петербурзі на розі набережної Великої Неви і Сьомої лінії: «Здесь жил академик М.В. Остроградский (1801 – 1861), знаменитый математик. Широко известны его роботы по основанию механики и его формулы в теории кратных интегралов» Є знак і в Полтаві на будинку Старицького, з яким Остроградський приятелював і де вичерпались його дні… Перший в Україні народний музей Остроградського відкрито на вулиці його імені в приміщенні Полтавського державного педагогічного університету. На території заповідника «Пашенне» росте дуб Остроградського, названий на честь видатного математика. (Сл. 22) В 2001 р. в Києві відбувся Український математичний конгрес, у роботі якого взяли участь більше 500 науковців та викладачів математики вищих і середніх закладів із майже 30 країн світу. Інститут математики НАН України видав книжку «Михайло Васильович Остроградський. До 200-річчя з дня народження» (редактори: Анатолій Самійленко та Галина Сита). Творча група «Автор» створила науково-популярний фільм «Михайло Остроградський» (науковий консультант Г. Сита, режисер В. Соколовський). Державне підприємство «Пошта України» випустило конверт «Михайло Остроградський (1801-1861) – український математик» (художник Ольга Колісник), а Національний банк України – монету. На аверсі монети в центрі зображено потік інтегральних кривих у прямокутній системі координат, малий Державний Герб України, написи в чотири рядки: УКРАЇНА, 2001, 2 ГРИВНІ та логотип Монетного двору Національного банку України. На реверсі монети зображено портрет М. В. Остроградського, ліворуч – інтеграл дробово-раціональної функції (метод інтегрування таких функцій названий його ім'ям), а праворуч – напис у два рядки півколом: 1801–1862, МИХАЙЛО ОСТРОГРАДСЬКИЙ. (Сл. 23)
Визначному вченому, педагогові присвятили вірші поети-аматори. Ось деякі з них.
Учень 15
Михайло Остроградський – це великий вчений, Він народився у селі Пашенне, в губернії Полтави, Кобиляцького повіту і за життя відомим став усьому світу. Гігант мислитель і гігант фізичний Він з діда-прадіда українець корінний. Як не крути, а факт це – історичний. Родився, вчився і помер – і все на ній, На Україні, де Шевченка слово За душу не його лише взяло, В країні, де ненавидять окови, Де має геніїв найменшеє село. Він від Пашенного до Парижу проклав дорогу І всім довести зміг, Що з хутірця незнаного й малого Думки і визнання вирвуться у світ. З країн далеких серцем рвавсь в країну, Де дух козацький прадідів літав. Він так любив домівку Україну, Що з всіх доріг сюди лиш повертав. Своїм талантом в математиці-науці Він світ учений приголомшив враз, І перед ним схилили голови учені – Фур’є, Пуассон, Коші і Лаплас. Він теореми недоведені доводив, І неможливе прагнув досягти, Й до всього розумом своїм доходив І не згубив при цьому доброти. І до останньої хвилини був фанатом Науки із гармонії й краси Він синові сказав «Про це – життя я думав, Бери скоріше олівець… пиши… пиши…» Й закрив вуста, заплющив мудрі очі, Навік забрав з собою відкриття.
Можливо, вічний як двигун зробити, А чи продовжить він людське життя. Він тайну забрав у вічність із собою, А нам залишив спадщину навік. Михайло Остроградський! Горді ми тобою! Ти мудрий вчений наш! Ти – український чоловік!
Учень 16
Педагогічна спадщина М.В. Остроградського
Дитина – це шедевр всього живого, Передається нею з роду в рід Минувшини священная дорога З відібраних очищених порід
Храниме Господом і матері руками, Дитя маленьке підростати хоче Поміж батьків зроста, між вчителями , І на очах стає дорослим
Як Остроградський геній виростав, І виріс справжнім для науки сином. Своїм же дітям він заповідав З дітей майбутніх « виробить» людину!
А вчителям – порадникам душі – Він говорив не раз і не даремно: «Таланти криються десь глибоко в усіх, Повільно проростають, ніби зерна.»
І паросток зелений не втоптати, А пильно доглядати і плекати. Талант в дитині треба розвивать, а не примирливо , засліплено шукати
Не кожен математик у душі, Не кожен фізик чи художник, власне, Однак талановиті діти всі, Та розпізнати це потрібно вчасно.
Не треба хімію так кристально вивчати, Завчать незрозумілі слова, Коли дитина прагне віршувати, Така наука – згаяна дарма .
Не можна хлопчика, що математику бажає знати, Він ніби з матір’ю з нею живе, Примусити поезію писати Віршів не буде – а талант його умре.
За Остроградського великими словами Талановиті всі ще з раннього дитинства, Майбутні генії десь ходять поміж нами До їх таланту треба просто придивиться.
Плекати кожну сторону його- Чи математику, чи українське слово – Від вчителів він вимагав цього , Підходу індивідуального простого
Учень 17
Михайло Остроградський
Талантами багата Україна. Хай навіть – відбиваючись від орд, Долаючи неволю і руїни, Все ж геніїв народжує народ. Один із них – Михайло Остроградський – великий тілом, духом і умом, найперший вчений у Краю Козацькім, властитель теорем і аксіом. Нью – Йорський академік і туринський, Паризький, римський – між усіх широт, відомий математик український, славетний український патріот. Ген-ген аж де від батьківської хати Полтавець за морями побував, Чужого научався плідно і багато, Та мови земляків не забував. Як брата, обіймав він Кобзаря Тараса, З ним – українства молодий порив; Науку вивів на найвищу трасу, Потрібне, вічне і святе творив. Чудовий дав інтегрування метод – На всі часи, для всіх земель і рас; Явився, наче ясно сяюча комета, Що за віки з’являється лиш раз. Його творіння в світі добре знані: Десятки теорем і формул, і думки… Давно немає генія між нами, Та в пам’яті він житиме віки!..
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
| |
| Переглядів: 368 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |